Астронавт NASA: Людство живе у глобальній брехні

Коли астронавт NASA Рон Гаран повернувся після 178 днів перебування на Міжнародній космічній станції, він зробив жорстку заяву

: людство живе у глобальній брехні. Те, що психологи називають "ефектом огляду" (зміною когнітивного сприйняття після погляду на Землю з космосу), насправді є банальним усвідомленням системної помилки. З висоти орбіти стає очевидним, що ми витрачаємо весь наш технологічний та інтелектуальний потенціал на обслуговування штучних конструктів, ігноруючи реальні фізичні обмеження нашого єдиного сервера — планети.

Фінітне "залізо" та хибне програмне забезпечення

Якщо подивитися на Землю як на інженерний проєкт, це ідеально збалансована система життєзабезпечення із замкненим циклом. Атмосфера, яка підтримує життя мільярдів організмів, виглядає з космосу як тонкий, крихкий шар, що світиться. Це наше апаратне забезпечення ("залізо").

Натомість людство написало для цього "заліза" вкрай неефективне програмне забезпечення:

• Ілюзія кордонів: З космосу не видно жодних національних меж. Кордони — це штучні алгоритми розподілу ресурсів, які генерують постійні конфлікти та блокують глобальну оптимізацію.
• Хибні метрики ефективності: Наша економіка побудована на парадигмі нескінченного зростання. Проте нескінченне зростання неможливе в системі з обмеженою кількістю ресурсів. Ми математично приречені на збій, адже намагаємося запустити процес, який вимагає нескінченної оперативної пам'яті, на фінітному носії.

Оптимізація не того процесу

Заява астронавта вказує на головну вразливість нашої цивілізації. Ми оцінюємо власний успіх розміром ВВП, індексами фондових ринків та накопиченням капіталу. Але з точки зору фізики та виживання виду, економіка — це лише допоміжний інструмент, який ми помилково визнали головною метою.

Ми ставимося до штучно створених систем (фінансів, політики) як до абсолютної реальності, заради якої готові жертвувати реальною інфраструктурою (екологією, кліматом). Це еквівалентно тому, якби екіпаж космічного корабля почав розбирати систему вентиляції та фільтрації води, щоб надрукувати більше паперових грошей для гри в Монополію просто під час польоту.

Технологічний розвиток, включаючи штучний інтелект та робототехніку, має колосальний потенціал. Але поки базовий алгоритм нашого суспільства заточений виключно на максимізацію штучних цифр на банківських рахунках замість підтримки єдиної системи життєзабезпечення, ми залишаємось цивілізацією, що працює на самознищення. Усвідомлення цього "багу" — це не питання філософії, а сувора вимога до інженерного виживання людства.